Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Справа "Космос Мерітайм Трейдинг енд Шиппінг Ейдженсі проти України"

РАДА ЄВРОПИ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа "Космос Мерітайм Трейдинг енд Шиппінг Ейдженсі проти України"

(Заява N 53427/09)

від 27 червня 2019 року

Стислий виклад.

У період з 1997 до 2001 року підприємство-заявник, зареєстроване у м. Стамбулі, та українська державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство" (далі - ДСК "ЧМП") уклали договори, відповідно до яких ДСК "ЧМП" визнала наявність у неї боргу перед підприємством-заявником, пов'язаного з наданими послугами. У 1998 році щодо ДСК "ЧМП" було порушено провадження у справі про банкрутство.

У 2003 році підприємство-заявник звернулось до господарського суду із заявою про визнання його кредитором ДСК "ЧМП" із сумою боргових зобов'язань у розмірі понад 2 млн дол. США. У 2009 році апеляційний господарський суд визнав вимоги підприємства-заявника до ДСК "ЧМП", а у 2012 році господарський суд включив ці вимоги до реєстру вимог кредиторів. У 2013 році апеляційний господарський суд скасував рішення щодо визнання вимог кредиторів, встановивши, що підприємство-заявник як фрахтувальник пред'явило до ДСК "ЧМП" необґрунтовані претензії.

У своїх апеляційних скаргах підприємство-заявник доводило, що суди не були безсторонніми, оскільки господарський та апеляційний суди під час провадження у справі про банкрутство розташовувались у будівлі ДСК "ЧМП" в м. Одесі.

Вищий господарський суд України та Верховний Суд України залишили без задоволення скарги підприємства-заявника.

До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) підприємство-заявник скаржилося за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що національні суди, які розглядали його справу, не були безсторонніми, а провадження про визнання його вимог у справі про банкрутство державного підприємства було необґрунтовано тривалим. Підприємство-заявник також скаржилось за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на порушення його права на мирне володіння майном у зв'язку з невизнанням національними судами його вимог в провадженні у справі про банкрутство, а також, що у цьому провадженні воно не могло захистити свої інтереси. Підприємство-заявник також скаржилося на порушення його прав за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку зі скасуванням остаточного рішення, яким було визнано його вимоги до ДСК "ЧМП".

Розглянувши скарги підприємства-заявника на небезсторонність суду, Європейський суд зазначив, що навіть відмовивши у задоволенні клопотання про відвід, суддя не заперечувала, що передача будівлі у розпорядження суду дійсно мала місце. Саме лише заперечення судді, що це не вплинуло на прийняте нею рішення, не є достатньою підставою для встановлення небезсторонності самого суду. Європейський суд зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує кожен національний суд перевіряти, чи є він у своєму нинішньому складі безстороннім судом у розумінні цього положення, проте у справі підприємства-заявника ні господарський, ні апеляційний суд не здійснили такої перевірки. У зв'язку з цим Європейський суд дійшов висновку, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції стосовно вимоги безсторонності.

Щодо скарг підприємства-заявника на надмірну тривалість провадження Європейський суд вказав, що загалом провадження тривало десять років та один місяць, тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі розумного строку. У зв'язку з цим Європейський суд констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Розглянувши скарги підприємства-заявника щодо невизнання національними судами його вимог, Європейський суд зазначив, що ця частина заяви є несумісною з положеннями Конвенції за критерієм ratione materiae та відхилив її як неприйнятну відповідно до підпункту "а" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.

Решту скарг підприємства-заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції Європейський суд відхилив як неприйнятні відповідно до пунктів 1 і 4 статті 35 Конвенції, оскільки вони були подані до Європейського суду поза межами встановленого шестимісячного строку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

"1. Оголошує прийнятними скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо незалежності та безсторонності національних судів та щодо тривалості провадження, а решту скарг у заяві - неприйнятними;

2. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції щодо вимоги безсторонності;

3. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з тривалістю провадження;

4. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити такі суми:

(i) 10000 (десять тисяч) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись, в якості відшкодування моральної шкоди;

(ii) 650 (шістсот п'ятдесят) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись підприємству-заявнику, в якості компенсації судових та інших витрат;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

5. Відхиляє решту вимог підприємства-заявника щодо справедливої сатисфакції."




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали