Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Щодо деяких питань обліку та оподаткування доходів фізичною особою, яка провадить незалежну професійну та одночасно підприємницьку діяльність

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 15.04.2019 р. N 1605/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення про отримання індивідуальної податкової консультації щодо деяких питань обліку та оподаткування доходів фізичною особою, яка провадить незалежну професійну та одночасно підприємницьку діяльність, та у межах компетенції повідомляє.

Статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (Закон N 5076-VI) встановлено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

До інших видів правової допомоги належать види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пп. 6 п. 1 ст. 1 Закону N 5076 (Закон N 5076-VI)).

Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу незалежна професійна діяльність - це діяльність адвокатів за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Так, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватись фізичною особою - підприємцем.

Разом з тим, згідно з нормами Закону N 5076 (Закон N 5076-VI) та Кодексу для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем.

Порядок взяття на облік у контролюючих органах фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, визначено наказами Міністерства фінансів України від 09.12.2011 N 1588 "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів" (Порядок N 1588) (далі - Порядок N 1588) та від 24.11.2014 N 1162 "Про затвердження Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників" (Порядок N 1162).

Відповідно до пп. 4 п. 6.7 розділу VI Порядку N 1588 (Порядок N 1588) якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою N 5-ОПП (Порядок N 1588) з позначкою "Зміни" та копію свідоцтва про право на провадження діяльності адвокатів.

Взяття на облік здійснюється у день отримання контролюючим органом заяви за формою N 5-ОПП (Порядок N 1588), про що фізичній особі надсилається (видається) довідка про взяття на облік за формою N 34-ОПП (Порядок N 1588) (підпункт 3 пункту 6.7 розділу VI Порядку N 1588 (Порядок N 1588)).

Фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності, та здійснює окремо розрахунки з бюджетом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено у ст. 178 ПКУ.

Оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV ПКУ.

У разі, якщо фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, одночасно здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, така особа реєструє у контролюючому органі та веде дві книги обліку доходів та витрат.

Одну книгу обліку доходів та витрат, затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 N 481 (Порядок N 481), для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, другу книгу для обліку доходів від підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 N 579 (Порядок N 579).

За результатами звітного року такий платник податку подає дві податкові декларації:

декларацію про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом ДФС України від 02.10.2015 N 859 (Декларація N 859), зі змінами, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності (подає до 1 травня року, що настає за звітним, та сплачує податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відс. та військовий збір - 1,5 відс. до 1 серпня року, що настає за звітним);

декларацію фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку третьої групи за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 N 578 (Наказ N 578), для відображення доходів, отриманих від підприємницької діяльності (подає протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) кварталу, та сплачує єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації).

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону N 2464 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності, є платниками єдиного внеску (п. 5 частини першої ст. 4 Закону N 2464).

Згідно із п. 2 частини першої ст. 7 Закону N 2464 (у редакції Закону України від 28.12.2014 p. N 77-VIII) у разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник мав право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом N 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Звертаємо увагу, що з 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року N 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (Закон N 1774-VIII), набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.

Так, згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону N 2464, у разі, якщо платник єдиного внеску, визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону N 2464, не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, з 01.01.2017 Законом N 2464 обов'язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п. 5 частини першої ст. 4 Закону N 2464, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.

З 01 січня 2018 року Законом України від 03.10.2017 p. N 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (Закон N 2148-VIII) до п. 2 частини першої ст. 7 Закону N 2464 внесено зміни, а саме, для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал).

Відповідно до п. 3 частини першої статті 7 Закону N 2464 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом N 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з нормами частини п'ятої ст. 8 Закону N 2464 єдиний внесок для зазначених категорій платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відс. до бази нарахування єдиного внеску.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом N 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Разом з тим, частиною четвертою ст. 4 Закону N 2464 встановлено, що фізичні особи - підприємці, незалежно від обраної системи оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Отже фізичні особи - підприємці звільняються від обов'язку сплачувати єдиний внесок за себе, якщо вони отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону N 1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

При цьому підприємець, який одночасно провадить незалежну професійну діяльність, не звільняється від обов'язку подання до контролюючого органу звітності та сплати єдиного внеску з такої діяльності.

Особливості подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Порядок N 435) (далі - Звіт) передбачено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 N 435 (Порядок N 435) (далі - Порядок N 435), п. 4 розділу III Порядку N 435 (Порядок N 435) передбачено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 1 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали