Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та скасування пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року N 103

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЧАСТКОВЕ РІШЕННЯ

14.05.2019 р.

N 826/12704/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді-доповідача - Келеберди В. І., суддів: Амельохіна В. В., Качура І. А., при секретарі судових засідань - Ніколайчук А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України в частині визнання дій протиправними та скасування пункту 3 постанови від 21.02.2018 року N 103, за участю: позивач 1 - ОСОБА_1, позивач 2 - ОСОБА_2, представник відповідача - Ш. А. І., встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського військового комісаріату про визнання дій протиправними та скасування п. 1 постанови від 21.02.2018 року N 103 (Постанова N 103); зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити різницю між нарахованою та фактично виплаченою пенсією, визнання дій протиправними.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі N 826/12704/18, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, запропоновано відповідачам подати відзив на позовну заяву та зобов'язано подати наявні докази, зокрема, належним чином завірену копію постанови від 21 лютого 2018 року N 103 "Про перерахунок пенсій особам, звільненим з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103), а також належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1

Окрім того, у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа N 826/16198/18 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання нечинними пунктів 2 (Постанова N 103), 3 (Постанова N 103), 5 (Постанова N 103), 6 постанови від 21 лютого 2018 року N 103 (Постанова N 103).

У підготовчому судовому засіданні 30 жовтня 2018 року ухвалою суду зазначені справи об'єднано для спільного розгляду в одне провадження, присвоєно об'єднаним справам загальний номер 826/12704/18, зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати оголошення щодо оскарження пунктів Постанови у виданні, в якому вона була або мала бути офіційно оприлюднена.

Ухвалою суду від 13 листопада 2018 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про виділення в самостійне провадження позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського військового комісаріату про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії, визнання протиправними дій, які полягають у незастосуванні пункту 1 примітки додатку 1 (Постанова N 704) та примітки додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Постанова N 704) при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2018 року, внесення до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року розміру посадового окладу начальника відділу у складі самостійного управління, який не відповідає додатку N 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N 704 (Постанова N 704), додатку N 2 наказу Міністра оборони України від 01 березня 2018 року N 90 (Наказ N 90); зобов'язання оформити довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2018 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, розміру посадового окладу начальника відділу у складі самостійного структурного підрозділу, який відповідає 47 тарифному розряду згідно додатку N 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N 704, додатку N 2 наказу Міністра оборони України від 01 березня 2018 року N 90. В зазначеній частині позовні матеріали передано на автоматизований розподіл.

18 грудня 2018 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 05 лютого 2019 року оголошено перерву у зв'язку з неявкою ОСОБА_2, а засідання 05 березня 2019 року у зв'язку зі зміною у графіку проведення судових засідань відкладено.

Ухвалою суду від 19 березня 2019 року зупинено провадження у справі N 826/12704/18 в частині вимог щодо визнання протиправними та скасування пунктів 5 (Постанова N 103), 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2018 року N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103). У цьому ж судовому засіданні сторони надали пояснення в частині позовних вимог щодо скасування пункту 3 зазначеної постанови (Постанова N 103), оголошено перерву на стадії судових дебатів.

Ухвалою суду від 26 березня 2019 року (Ухвала N 826/12704/18) задоволено заяву позивачів та закрито провадження у справі в частині визнання протиправними та скасування пунктів 1 (Постанова N 103), 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2018 року N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103).

У зв'язку з перебуванням у стані тимчасової непрацездатності члена колегії суддів Амельохіна В. В. розгляд справи 08 квітня 2019 року відкладено.

В засіданні 14 травня 2019 року судові дебати щодо позовних вимог про скасування пункту 3 Постанови N 103 (Постанова N 103) продовжилися, розгляд справи в зазначеній частині закінчився.

Відповідно до положень частини першої статті 247 Кодексу адміністративного судочинства ( N 2747-IV) якщо в одному провадженні об'єднані кілька взаємопов'язаних самостійних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи в частині визнання протиправним та скасування пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103) ухваленням часткового рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, з урахуванням доводів позовної заяви, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року прийнято постанову N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103) (далі - постанова N 103), якою передбачено перерахування пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон N 2262-XII) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом N 2262-XII особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Постанова N 704).

Зокрема передбачалося, що військовослужбовцям та деяким іншим особам перерахунок пенсій має здійснюватися з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом). Такий перерахунок здійснюватиметься поетапно, починаючи з 01 січня 2018 року, у таких розмірах:

з 01 січня 2018 року - 50 відсотків;

з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;

з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

У подальшому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі N 826/3858/18 (Рішення N 826/3858/18) за адміністративним позовом ОСОБА_3 визнано протиправними на нечинними пункти 1 (Постанова N 103), 2 постанови N 103 (Постанова N 103) та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року N 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акту протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Зазначене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі N 826/3858/18 (Рішення N 826/3858/18) набрало законної сили 05 березня 2019 року.

У даній адміністративній справі N 826/12704/18 одним з предметів розгляду є законність або протиправність пункту 3 постанови N 103 (Постанова N 103), відповідно до якого передбачено, що з 01 січня 2018 року підлягають перерахуванню пенсії, призначені згідно із Законом N 2262-XII особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний відсоток на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року N 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (Постанова N 988). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 01 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;

з 01 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Позивачі вважають пункт 3 постанови N 103 (Постанова N 103) протиправним, таким, що суперечить чинному законодавству України, оскільки Кабінетом Міністрів України не дотримано зобов'язання діяти виключно на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Водночас, відповідач вважає, що оскаржуваний пункт постанови є цілком законним та відповідає усім вимогам законодавства, направлений на покращення пенсійного забезпечення визначених у ньому категорій осіб.

Розглядаючи спірні правовідносини суд зазначає, що в Україні визнається та діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, тому органи влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Конституції України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( ) Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

До основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури.

Відповідно до статті 63 Закону N 2262-XII порядок, умови та розміри перерахунку пенсій, призначений відповідно до цього Закону, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До 01 січня 2018 року перерахунок пенсії відбувався на підставі частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсії за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Розмір грошового забезпечення визначався до зазначеної дати постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 N 1294 (далі - постанова N 1294).

Згідно пункту 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 45 від 13 лютого 2008 року, державні органи у п'ятиденний термін після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, повинен повідомити про це Пенсійний фонд України, який повідомляє у п'ятиденний термін з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в областях та м. Києві про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління ПФУ складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року N 1774-VIII (Закон N 1774-VIII) внесені зміни в статтю 63 Закону N 2262-XII України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно якого частина 3 Закону стала частиною 4 і сама ця частина Закону була змінена.

Відповідно до частини 4 статті 63 Закону N 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Постанова N 704) (далі - Постанова КМ України N 704), яка почала діяти з 01 березня 2018 року і передбачає визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до займаних посад, з урахування коефіцієнтів, визнано такою що втратила чинність Постанова КМ України N 1294.

Як зазначають позивачі, оскаржуваним пунктом постанови N 103 (Постанова N 103) передбачено, що перерахуванню підлягають пенсії, призначені згідно із Законом N 2262-XII особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний відсоток на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року N 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (Постанова N 988).

Водночас, у встановлений постановою Кабінету Міністрів України N 988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (Постанова N 988) двотижневий строк уповноваженими міністерства не було затверджено порядку і умов грошового забезпечення поліцейських, які пройшли переатестацію до новоутворених органів поліції, або тимчасово залишалися поза штатом, тому фактично доплати, додаткові види грошового забезпечення поліцейські у січні 2016 року не отримували.

Натомість, як вже зазначав суд, пункт 3 оскаржуваної постанови N 103 (Постанова N 103) передбачає перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премій, виплачених поліцейським у січні 2016 року, хоча фактично додаткові види грошового забезпечення поліцейським були затверджені лише у квітні 2016 року наказом МВС України N 260 від 06 квітня 2016 року (Порядок N 260).

За таких обставин оскаржуваний пункт 3 постанови N 103 (Постанова N 103) у відсотковому співставленні встановлює зменшення виплати пенсії військовослужбовцям у порівнянні з тими умовами, які вони мали до його прийняття, фактично звужують складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії вказаним особам (зокрема, позивачу ОСОБА_2), а тому звужують зміст вже існуючих прав таких осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 року N 8-рп/2005 звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу права і свобод - це зменшення, зокрема, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Крім того, Конституційний Суд України, надаючи офіційне тлумачення основних визначальних норм в сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців, та деяких інших осіб (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року N рп-4/2015) констатував: "Аналіз наведених положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб")".

Також, в даному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Верховний Суд України також у постанові від 10 березня 2015 року у справі N 21-70а15 (Постанова N 21-70а15) вказав на те, що будь-які надбавки, підвищення, доплати, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що пункт 3 постанови N 103 (Постанова N 103) звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод, оскільки скасовує надбавки, доплати, підвищення і премії, які отримували пенсіонери органів внутрішніх справ (міліції) під час служби, та які враховувались при попередніх перерахунках пенсій, тому, на думку суду, змінює умови і норми пенсійного забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) або за прирівняними до них посадами, зокрема, позивача ОСОБА_2, а тому є протиправним та такими, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Доводи відповідача, зокрема про те, що оскаржуваним пунктом постанови не передбачається зменшення розміру перерахунку пенсій колишнім працівникам органів внутрішніх справ, а тому і підстави для скасування пункту 3 постанови N 103 (Постанова N 103) відсутні, не беруться судом до уваги, оскільки, як вже було зазначено вище, оскаржуваний пункт постанови фактично зменшує виплати пенсії у відсотковому вимірі та звужує складові грошового забезпечення пенсіонерів органів внутрішніх справ, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії вказаним особам.

Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року N 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи з наведеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII) встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom N 44277/98).

У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (N 23759/03 та N 37943/06) (Рішення) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини "Сєрков проти України" (39766/05) встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку. Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року по справі N 127/4267/17.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

При цьому, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частини четверта статті 55 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, у даній справі позивачі належно та переконливо довели суду свою позицію стосовно неправомірності пункту 3 постанови N 103 (Постанова N 103), як такого, що зменшує права пенсіонерів органів внутрішніх справ у порівнянні з їх попереднім становищем, а Кабінет Міністрів, приймаючи оскаржуваний пункт постанови діяв не в інтересах осіб, без урахування усіх існуючих обставин, без дотримання принципу пропорційності, необґрунтовано, без дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів широкого кола осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша ( N 2747-IV) та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV)).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу ( N 2747-IV).

Керуючись статтями 9 ( N 2747-IV), 72 - 77 ( N 2747-IV), 90 ( N 2747-IV), 242 - 246 ( N 2747-IV), 247 ( N 2747-IV), 250 ( N 2747-IV), 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішив:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року N 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова N 103).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293 ( N 2747-IV), 295 - 297 КАС України ( N 2747-IV) з урахуванням пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Повне найменування сторін:

Позивач 1: ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1.

Позивач 2: ОСОБА_2, адреса: АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_2.

Відповідач: Кабінет Міністрів України, адреса: 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00019442.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.06.2019 року.

 

Суддя-доповідач

В. І. Келеберда

Судді:

В. В. Амельохін

 

І. А. Качур




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали