Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про визнання права на отримання відшкодування та про включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

07.08.2019 р.

Справа N 646/6644/17

 

Провадження N 14-352цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача - Гудими Д. А., суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу N 646/6644/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про визнання права та про включення до переліку вкладників за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2018 року (у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П. та Піддубного Р. М.), установила:

Рух справи

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" (далі - Уповноважена особа Фонду), у якому просив:

- визнати його право на отримання відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) (далі - Закон N 4452-VI) відшкодування за вкладами за рахунок Фонду коштів за рахунком N НОМЕР_1 на суми 13000 і 30000 грн;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на суми 13000 і 30000 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 та 26 квітня 2016 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - ТзОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр") договори, згідно з умовами яких останнє прийняло від позивача кошти у сумі 30000 грн на строк не більше 182 днів і 13000 грн на строк не більше 365 днів відповідно зі щомісячною виплатою процентів (далі - договори).

На виконання умов зазначених договорів ПАТ "Банк Михайлівський" відкрив позивачеві поточні рахунки, які використовувалися для поповнення та зняття готівкових коштів через касу банку, для безготівкових зарахувань і для повернення коштів.

19 травня 2016 року ТзОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" переказало на ці поточні рахунки кошти в сумах 30000 і 13000 грн.

Надалі листом від 24 січня 2017 року N 301/10367 Уповноважена особа Фонду повідомила ОСОБА_1 про те, що ці перекази ТзОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" є нікчемними.

15 червня 2017 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду з вимогами про включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і про відшкодування коштів у сумах 13000 і 30000 грн. включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку.

Листом від 04 липня 2017 року N 3Г/21321 Уповноважена особа Фонду повідомила ОСОБА_1 про відсутність підстав для задоволення його вимог.

3. Червонозаводський районний суд м. Харкова рішенням від 21 листопада 2017 року позов задовольнив.

4. Апеляційний суд Харківської області постановою від 07 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вказавши, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

5. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права при визначенні підсудності спору, просить скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2018 року, а рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

6. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 липня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

7. 04 жовтня 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від Уповноваженої особи Фонду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1, а постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2018 року - без змін.

8. 01 листопада 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення у цій справі.

9. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 червня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 406 ЦПК України у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 липня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій

11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відмова Уповноваженої особи Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є протиправною.

12. Такий висновок суду першої інстанції обґрунтовано тим, що переказ коштів за своєю суттю не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), отже, не може бути визнаний недійсним або нікчемним відповідно до статті 38 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI), оскільки Уповноважена особа Фонду не є стороною правочину, на виконання якого було здійснено переказ коштів. При цьому суд зауважив, що вимоги про застосування наслідків нікчемності правочинів застосовуються виключно за рішенням суду. Відомості про заявлення таких вимог банком чи Уповноваженою особою Фонду відсутні.

13. При цьому, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спір у цій справі є приватноправовим та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, керувався тим, що розгляд цієї справи має бути здійснено в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, оскільки спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, оскільки стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодування за вкладами.

15. На обґрунтування такого висновку апеляційний суд зазначив, що, позовні вимоги стосуються неправомірних, на думку позивача, дій Уповноваженої особи Фонду.

16. Водночас нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень.

17. При цьому вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, належить до компетенції адміністративних судів.

18. Апеляційний суд також вважав, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника і не породжують прав та обов'язків для банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що позов подав до ПАТ "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду про визнання права на отримання відповідно до Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI) відшкодування за вкладами за рахунок Фонду, що відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 09 листопада 2016 року у справі N 6-2309цс16 (Постанова N 6-2309цс16), щодо розгляду таких справ за правилами цивільного судочинства.

20. При цьому скаржник зауважує про те, що згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України у справах N 3-45гс14, 3-47гс14 (Постанова N 3-47гс14), 3-48гс14 (Постанова N 3-48гс14), 3-49гс14 (Постанова N 3-49гс14), 3-80гс14 (Постанова N 3-80гс14), 3-81гс14 (Постанова N 3-81гс14), 3-147гс14 (Постанова N 3-147гс14), кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок останнього переходять у власність отримувача, який має виключне право розпоряджатися ними, а банк виконує лише функції з обслуговування банківського рахунку клієнта та не є набувачем цих коштів.

21. Транзакція з переказу коштів не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, а отже, не може бути визнана недійсною або нікчемною відповідно до статті 38 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI), оскільки відповідач не є стороною правочину, на виконання якого було здійснено переказ коштів.

Позиція інших учасників справи

22. У відзиві на касаційну скаргу Уповноважена особа Фонду зазначає про безпідставність тверджень позивача, що правовідносини, які виникли між сторонами спору, є приватноправовими.

23. З посиланням на правові висновки, що містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі N 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі N 820/3770/16 та від 06 червня 2018 року у справі N 804/15159/15, Уповноважена особа Фонду зауважує, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовими та належать до юрисдикції адміністративних судів.

Оцінка Великої Палати Верховного Суду

24. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

25. Як було правильно встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у цій справі є оскарження дій Уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

26. Водночас зміст позовної заяви та її обґрунтування свідчать про те, що звернення до суду з цим позовом обумовлене тим, що Уповноважена особа Фонду визнала нікчемними правочини щодо перерахування грошових коштів ТзОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на поточні рахунки ОСОБА_1, відкриті у ПАТ "Банк Михайлівський", та у подальшому відмовила йому у включенні до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

27. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вважав, що він підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, оскільки звернений на захист його порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди. При цьому позов заявлено (визначено відповідачем у справі) до ПАТ "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду.

28. Колегією суддів установлено, що Велика Палата Верховного Суду вже розглядала справи з подібними правовідносинами (за позовами фізичних осіб до ПАТ "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду) та висловлювала відповідні висновки щодо юрисдикційної належності таких спорів.

29. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі N 640/18103/17, від 06 лютого 2019 року у справі N 554/9168/17 та від 27 лютого 2019 року у справах N 553/3115/17 та 552/2232/18 висловила правову позицію про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI) граничного розміру відшкодування за вкладами.

30. Проте у постановах від 30 січня 2019 року у справі N 552/6381/17, від 15 травня 2019 року у справах N 554/9144/17 (Постанова N 14-26цс19, 554/9144/17), 554/10058/17 (Постанова N 14-20цс19, 554/10058/17), від 29 травня 2019 року у справі N 554/10303/17-ц, Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що спір у справах про наявність чи відсутність цивільного права визнаватися вкладником банку й отримати відшкодування за вкладом, відповідачами в яких є ПАТ "Банк Михайлівський", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду, має приватноправовий характер і підлягає судовому розгляду в межах цивільної юрисдикції.

31. Такі висновки Великої Палати Верховного Суду було обґрунтовано тим, що Уповноважена особа Фонду у частині реалізації повноважень Фонду щодо банку, до якого застосовано тимчасову адміністрацію, виконує повноваження органу управління останнього, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, та повноваження Фонду при реалізації повноважень Фонду, пов'язаних з ліквідацією неплатоспроможного банку, одним із яких є формування реєстру акцептованих вимог кредиторів.

32. При цьому правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника. Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI) вирішує виключно Фонд.

33. У зв'язку з зазначеним Велика Палата Верховного Суду, у згаданих у пункті 30 цієї постанови судових рішеннях, дійшла висновку про те, що Уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у цивільному процесі за позовом до банку може виступати представником банку та не має самостійної процесуальної дієздатності. Пред'явлення позову не до Фонду, а до ПАТ "Банк Михайлівський", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду, яка при цьому виконує повноваження органу управління банку, "що виключає адміністративну юрисдикцію у справі за таким складом учасників справи".

34. Водночас у зазначених у пункті 30 цієї постанови судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за предметом позову (спори про відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200000 грн), є публічно-правовими і мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

35. Отже, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок (у зазначених у пункті 30 цієї постанови справах), що з огляду на предмет спору вони мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а з огляду на суб'єктний склад сторін - за правилами цивільного судочинства.

36. Вирішуючи питання розмежування юрисдикційної належності спорів із подібними правовідносинами, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правових висновків, висловлених у постановах від 30 січня 2019 року у справі N 552/6381/17, від 15 травня 2019 року у справах N 554/9144/17 (Постанова N 14-26цс19, 554/9144/17), 554/10058/17 (Постанова N 14-20цс19, 554/10058/17), від 29 травня 2019 року у справі N 554/10303/17-ц, стосовно того, що справи за позовами фізичних осіб до ПАТ "Банк Михайлівський", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду, про визнання за позивачами права на отримання відповідно до закону відшкодування за вкладом за рахунок Фонду та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію про включення позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.

37. Цей висновок ґрунтується на таких міркуваннях.

38. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

39. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

40. Згідно із вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (Закон N 1402-VIII) суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

41. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

42. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

43. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

44. ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

45. Отже, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

46. Разом з тим згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; тут і далі - у редакції, чинній на час відкриття провадження, якщо не зазначено інше) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

47. Пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України встановлено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

48. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

49. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

50. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2 ( N 2747-IV), 4 ( N 2747-IV) та 19 КАС України ( N 2747-IV) (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

51. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

52. Водночас, аналізуючи зміст наведених вище правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

53. У справі, що розглядається, позивач вказує на протиправне невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування.

54. Отже, у контексті обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між ОСОБА_1, Фондом та Уповноваженою особою Фонду і визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

55. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом N 4452-VI (Закон N 4452-VI). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

56. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону (Закон N 4452-VI) Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

57. За змістом статті 3 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

58. Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону (Закон N 4452-VI) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI), серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону (Закон N 4452-VI).

59. Відповідно до частини першої статті 54 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI) рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом (Закон N 4452-VI), у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

60. Отже, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України ( N 2747-IV).

61. При цьому правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов'язки.

62. За змістом частин першої (Закон N 4452-VI) та другої статті 26 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI)).

63. Нормами статті 27 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI) установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:

- уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону (Закон N 4452-VI) станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;

- уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

- уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.

64. Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону N 4452-VI (Закон N 4452-VI)).

65. При цьому, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а Уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб.

66. Отже, спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

67. Аналогічна правова позиція викладена у в постановах Великої Палати Верховного Суд від 18 квітня 2018 року у справі N 813/921/16 та від 23 травня 2018 року у справі N 820/3770/16.

68. Водночас та обставина, що позов у цій справі пред'явлений до банку в особі Уповноваженої особи Фонду, не змінює характеру спірних правовідносин.

69. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

70. З огляду на те, що всі заявлені позивачем вимоги стосуються безпосередньо повноважень (завдань та функцій) Фонду та його уповноваженої особи і жодним чином не впливають на права та обов'язки ПАТ "Банк Михайлівський", розгляд такої справи не може бути віднесено до юрисдикції загальних судів.

71. Участь у розгляді цієї справи Уповноваженої особи Фонду, незалежно від того, який її статус зазначив позивач у позовній заяві (як самостійного відповідача чи ні), а також зміст спірних правовідносин дають підстави для висновку, що розгляд такої справи мають здійснювати адміністративні суди.

72. При цьому вирішення питання стосовно наявності чи відсутності в Уповноваженої особи Фонду самостійної процесуальної дієздатності для того, щоб бути відповідачем у цій справі, належить до компетенції адміністративних судів. В адміністративному процесі, на відміну від розгляду справи у порядку ЦПК України, суд першої інстанції наділений більшими повноваженнями щодо формування кола учасників справи і за необхідності може самостійно залучити до участі у справі належного відповідача відповідно до статті 52 КАС України ( N 2747-IV).

73. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду у цій справі відступає від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині віднесення до юрисдикції загальних судів, а не адміністративних, справ за позовами фізичних осіб до ПАТ "Банк Михайлівський", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду, про визнання за позивачами права на отримання відповідно до закону відшкодування за вкладом за рахунок Фонду та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію про включення позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, висловлених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі N 552/6381/17, від 15 травня 2019 року у справах N 554/9144/17 (Постанова N 14-26цс19, 554/9144/17), 554/10058/17 (Постанова N 14-20цс19, 554/10058/17), від 29 травня 2019 року у справі N 554/10303/17-ц, та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

74. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень) є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Відповідно до статті 410 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

76. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2018 року - без змін, оскільки вона ухвалена з додержанням норм процесуального права.

Висновки щодо розподілу судових витрат

77. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

78. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Велика Палата Верховного Суду не здійснює.

79. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402 - 404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду постановила:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанова оформлена суддею Анцуповою Т. О.

 

Суддя-доповідач

Д. А. Гудима

Судді:

Н. О. Антонюк

 

В. С. Князєв

 

Т. О. Анцупова

 

Л. М. Лобойко

 

С. В. Бакуліна

 

О. Б. Прокопенко

 

В. В. Британчук

 

В. В. Пророк

 

Ю. Л. Власов

 

Л. І. Рогач

 

М. І. Гриців

 

О. М. Ситнік

 

В. І. Данішевська

 

О. С. Ткачук

 

Ж. М. Єленіна

 

В. Ю. Уркевич

 

О. Р. Кібенко

 

О. Г. Яновська

 

* * *

ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна)

суддів Великої Палати Верховного Суду Гудими Д. А. та Ситнік О. М.

I. Короткий виклад історії справи

1. У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський (далі також - ПАТ "Банк Михайлівський", банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" (далі - уповноважена особа Фонду), в якому просив:

1.1. Визнати його право на отримання відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) (далі - Закон) відшкодування за вкладами за рахунок Фонду на суми 13000 і 30000 грн.

1.2. Зобов'язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на суми 13000 і 30000 грн.

2. Мотивував позов такими обставинами:

2.1. 11 та 26 квітня 2016 року позивач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - ТзОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр") договори, згідно з умовами яких останнє прийняло від позивача кошти у сумі 30000 грн на строк не більше 182 днів і 13000 грн на строк не більше 365 днів відповідно зі щомісячною виплатою процентів (далі - договори).

2.2. На виконання умов договорів банк відкрив позивачеві поточні рахунки, які використовувалися для поповнення та зняття готівкових коштів через касу банку, для безготівкових зарахувань і для повернення коштів.

2.3. 19 травня 2016 року ТзОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" переказало на ці поточні рахунки кошти у сумі 30000 і 13000 грн.

2.4. Листом від 24 січня 2017 року N 301/10367 уповноважена особа Фонду повідомила позивача про те, що ці перекази ТзОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" є нікчемними.

2.5. Надалі позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду з вимогами про включення його до переліку вкладників і про відшкодування коштів у сумах 13000 і 30000 грн. включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

2.6. Листом від 4 липня 2017 року N 3Г/21321 уповноважена особа Фонду повідомила позивача про відсутність підстав для задоволення його вимог.

3. 21 листопада 2017 року Червонозаводський районний суд м. Харкова ухвалив рішення, яким позов задовольнив.

4. Рішення суд першої інстанції мотивував так:

4.1. Переказ коштів за своєю суттю не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), отже, не може бути визнаний недійсним або нікчемним відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI), оскільки уповноважена особа Фонду не є стороною правочину, на виконання якого було здійснено переказ коштів.

4.2. Відмова уповноваженої особи Фонду у включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є протиправною.

5. 7 травня 2018 року Апеляційний суд Харківської області прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив.

6. Постанову апеляційний суд мотивував так:

6.1. Позовні вимоги стосуються неправомірних, на думку позивача, дій уповноваженої особи Фонду.

6.2. До компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

6.3. Нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень.

6.4. Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника і не породжують прав та обов'язків для банку.

6.5. Немає підстав вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участю банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам.

6.6. Спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, а тому цю справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

6.7. 18 червня 2018 року позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Скаржився на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

7. Позивач мотивує касаційну скаргу так:

7.1. Позов подав до банку в особі уповноваженої особи Фонду про визнання права на отримання відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) відшкодування за вкладами за рахунок Фонду, що відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 9 листопада 2016 року у справі N 6-2309цс16 (Постанова N 6-2309цс16), щодо розгляду таких справ за правилами цивільного судочинства.

7.2. Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України у справах N 3-45гс14, N 3-47гс14 (Постанова N 3-47гс14), N 3-48гс14 (Постанова N 3-48гс14), N 3-49гс14 (Постанова N 3-49гс14), N 3-80гс14 (Постанова N 3-80гс14), N 3-81гс14 (Постанова N 3-81гс14), N 3-147гс14 (Постанова N 3-147гс14), кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок останнього переходять у власність отримувача, який має виключне право розпоряджатися ними, а банк виконує лише функції з обслуговування банківського рахунку клієнта та не є набувачем цих коштів.

7.3. Транзакція з переказу коштів не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, а отже, не може бути визнана недійсною або нікчемною відповідно до статті 38 Закону (Закон N 4452-VI).

8. 7 серпня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу залишила без задоволення, а постанову Апеляційного суду Харківської області від 7 травня 2018 року залишила без змін (далі - постанова).

9. Мотивувала постанову так:

9.1. Предметом спору у цій справі є оскарження дій уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

9.2. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вважав, що він підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, оскільки звернений на захист його порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди. При цьому позов заявлений (визначений відповідачем у справі) до ПА "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду.

9.3. Велика Палата Верховного Суду вже розглядала справи з подібними правовідносинами (за позовами фізичних осіб до ПАТ "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду) та висловлювала відповідні висновки щодо юрисдикційної належності таких спорів:

9.3.1. У постановах від 12 грудня 2018 року у справі N 640/18103/17, від 6 лютого 2019 року у справі N 554/9168/17 та від 27 лютого 2019 року у справах N 553/3115/17 та N 552/2232/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

9.3.2. У постановах від 30 січня 2019 року у справі N 552/6381/17, від 15 травня 2019 року у справах N 554/9144/17 (Постанова N 14-26цс19, 554/9144/17), N 554/10058/17 (Постанова N 14-20цс19, 554/10058/17), від 29 травня 2019 року у справі N 554/10303/17 дійшла висновку, що з огляду на предмет спору вони мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а з огляду на суб'єктний склад сторін - за правилами цивільного судочинства.

9.4. У цій же справі Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку про цивільну юрисдикцію справ за позовами фізичних осіб до ПАТ "Банк Михайлівський", від імені якого діє уповноважена особа Фонду, про визнання за позивачами права на отримання відповідно до закону відшкодування за вкладом за рахунок Фонду та зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію про включення позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

9.5. У контексті обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду і визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

9.6. Те, що позов заявлений до банку в особі уповноваженої особи Фонду, не змінює характеру спірних правовідносин.

9.7. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

9.8. З огляду на те, що всі заявлені позивачем вимоги стосуються безпосередньо повноважень (завдань та функцій) Фонду та його уповноваженої особи і жодним чином не впливають на права та обов'язки ПАТ "Банк Михайлівський", розгляд такої справи не може бути віднесений до юрисдикції загальних судів.

9.9. Участь у розгляді цієї справи уповноваженої особи Фонду, незалежно від того, який її статус зазначив позивач у позовній заяві (як самостійного відповідача чи ні), а також зміст спірних правовідносин дають підстави для висновку, що розгляд такої справи мають здійснювати адміністративні суди.

9.10. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень) є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

II. Підстави для висловлення окремої думки та мотиви, якими вона обґрунтована

10. Не можемо погодитися з висновками щодо адміністративної юрисдикції суду у справі за позовом фізичної особи до банку, а не до Фонду, щодо виплати позивачеві гарантованого державою відшкодування коштів за вкладом. Вважаємо, що у Великої Палати Верховного Суду не було підстав для відступу від її висновків про юрисдикцію суду у справах із подібними правовідносинами.

11. Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (частина перша статті 26 Закону (Закон N 4452-VI)).

12. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (частина друга статті 26 Закону (Закон N 4452-VI)).

13. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

14. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що публічно-правовим і пов'язаним із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати вкладникові відшкодування є тільки спір фізичної особи з Фондом або його уповноваженою особою щодо відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону (Закон N 4452-VI) не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування) (див. висновки, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі N 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі N 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах N 811/3526/15, N 813/6392/15, N 804/15159/15, N 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі N 127/25132/17 (Постанова N 127/25132/17, 14-453цс18), від 28 листопада 2018 року у справі N 592/13020/17).

15. У зазначених справах N 813/921/16, N 820/3770/16, N 811/3526/15, N 813/6392/15, N 804/15159/15, N 815/863/16, N 592/13020/17 відповідачами були уповноважена особа Фонду та Фонд, а у справі N 127/25132/17 (Постанова N 127/25132/17, 14-453цс18) відповідачем була уповноважена особа, а Фонд був залучений як третя особа. Натомість у справі N 646/6644/17 позивач заявив до банку в особі уповноваженої особи (т. 1, а. с. 2), а не до Фонду і не до його уповноваженої особи, дві позовні вимоги: визнати право на отримання відповідно Закону (Закон N 4452-VI) відшкодування за вкладами за рахунок Фонду на суми 13000 і 30000 грн і зобов'язати уповноважену особу Фонду подати додаткову інформацію до Фонду про включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

16. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням, зокрема фізичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції). Аналогічні приписи закріплені у частинах першій і третій статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій.

17. Відповідачем є особа чи держава (частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції; частина друга статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій), до якої звернуті матеріально-правові вимоги позивача.

18. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц (пункт 41); від 20 червня 2018 року у справі N 308/3162/15-ц (пункт 49) (Постанова N 14-178цс18, 308/3162/15-ц); від 21 листопада 2018 року у справі N 127/93/17-ц (пункт 50); від 12 грудня 2018 року у справі N 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12 грудня 2018 року у справі N 372/51/16-ц (пункт 31.4) (Постанова N 14-511цс18, 372/51/16-ц)).

19. Підписуючи та подаючи до судів першої й апеляційної інстанцій процесуальні документи у цій справі, уповноважена особа Фонду діяла як представник банку, а не як представник Фонду, використовуючи печатку банку для засвідчення власного підпису на відповідних документах (т. 1, а. с. 112-15, 149, 169 - 172). Крім того, суди правильно вказували, що саме банк як відповідач у справі не визнав позовні вимоги, а позивач у касаційній скарзі додатково пояснив, що звернувся з позовом саме до банку в особі уповноваженої особи.

20. Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом (Закон N 4452-VI) та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону (Закон N 4452-VI)).

21. Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду (частина третя статті 37 Закону (Закон N 4452-VI)).

22. Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (частина восьма статті 35 Закону (Закон N 4452-VI)).

23. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що:

23.1. Банк, який виводиться з ринку, до моменту державної реєстрації його припинення не позбавлений правосуб'єктності і може виступати учасником різних правовідносин. Від імені банку у цих правовідносинах діє уповноважена особа Фонду, виконуючи функції виконавчого органу банку (керівника банку) (пункт 56 постанови від 11 квітня 2018 року у справі N 910/12294/16 (Постанова N 12-9зг18, 910/12294/16)).

23.2. Уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у цивільному процесі за позовом до банку може виступати представником банку (пункт 93 постанови від 22 серпня 2018 року у справі N 559/1777/15-ц (Постанова N 14-263цс18, 559/1777/15-ц), пункт 61 постанови від 28 листопада 2018 року у справі N 383/2/17).

24. Отже, той факт, що позивач зазначив відповідачем банк в особі уповноваженої особи Фонду, тобто вказав того суб'єкта, який представляє банк у відносинах з третіми особами, не дозволяє дійти висновку про те, що відповідачем є цей суб'єкт, а не банк.

25. Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі N 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

26. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц, пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі N 372/51/16-ц (Постанова N 14-511цс18, 372/51/16-ц)).

27. З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо гарантованих державою відшкодувань за вкладами суд першої інстанції у справі N 646/6644/17, задовольняючи позов, помилково вважав банк належним відповідачем. Крім того, цей суд задовольнив вимогу до уповноваженої особи Фонду, яка не була учасником справи, не підміняє Фонд у спірних правовідносинах і не має самостійної процесуальної дієздатності у цивільному процесі (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 84 - 93 постанови від 22 серпня 2018 року у справі N 559/1777/15-ц (Постанова N 14-263цс18, 559/1777/15-ц), а також у пунктах 56 - 63 постанови від 28 листопада 2018 року у справі N 383/2/17).

28. Закривши провадження у справі, вказані порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не виправив, а допустив нове, нівелювавши закриттям провадження у справі інститут неналежного відповідача. Велика Палата Верховного Суду в її постанові фактично визнала таке нівелювання правильним, вказавши, що суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має оцінити належний суд, тобто суд тієї юрисдикції, до якої належить розгляд вимог щодо гарантованих державою відшкодувань коштів за банківськими вкладами.

29. Вважаємо помилковим висновок більшості колег про те, що незалежно від того, який статус уповноваженої особи Фонду зазначив позивач (як самостійного відповідача чи як представника банку), ця особа у будь-якому разі є такою, що брала участь у розгляді справи. Такий висновок Великої Палати Верховного суперечить інституту представництва учасника справи (статті 38, 40 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, стаття 58, 60 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій, стаття 237 ЦК України), коли уповноважена особа Фонду діє як представник банку, а також не враховує відсутність в уповноваженої особи самостійної процесуальної дієздатності у цивільному процесі, про що згадано вище. Внаслідок зосередженого на словах "уповноважена особа Фонду" підходу Великої Палати Верховного Суду неможливою стала оцінка банку як неналежного відповідача та відмова у позові до такого відповідача.

30. У постановах від 30 січня 2019 року у справі N 552/6381/17, від 15 травня 2019 року у справах N 554/9144/17 (Постанова N 14-26цс19, 554/9144/17), N 554/10058/17 (Постанова N 14-20цс19, 554/10058/17), від 29 травня 2019 року у справі N 554/10303/17 Велика Палата Верховного Суду згідно з її усталеною практикою зазначила, що правовідносини стосовно реалізації права вкладника на отримання відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200000 грн. складаються між вкладником і Фондом, і що такі правовідносини є адміністративними. Однак з огляду на те, що вкладники у цих справах заявляли за правилами цивільного судочинства вимоги саме до банку, а не до Фонду та не до його уповноваженої особи, Велика Палата Верховного Суду не закрила провадження у зазначених справах, а розглянула їх за правилами цивільного судочинства й ухвалила рішення про відмову у задоволенні позову, вказавши на те, що банк є неналежним відповідачем (постанова від 30 січня 2019 року у справі N 552/6381/17), або направила справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції для вирішення за правилами цивільного судочинства вимог вкладника до банку (постанови від 15 травня 2019 року у справах N 554/9144/17, N 554/10058/17, постанова від 29 травня 2019 року у справі N 554/10303/17).

31. Переконані, що у наведених вище постановах Велика Палата Верховного Суду діяла відповідно до приписів процесуального закону, визначивши юрисдикцію суду, та правильно не закривала провадження у справі за позовом до неналежного відповідача.

32. З огляду на наведені вище мотиви у справі N 646/6644/17 Велика Палата Верховного Суду не мала підстав для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Касаційну скаргу слід було задовольнити частково: скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 7 травня 2018 року, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

 

Судді Великої Палати
Верховного Суду:

Д. А. Гудима

 

О. М. Ситнік




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали