Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про визнання незаконним в частині наказу щодо затвердження Положення про офіс приватного виконавця

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

01.08.2019 р.

Справа N 826/3789/17

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - Ісаєнко Ю. А., суддів: Лічевецького І. О., Мельничука В. П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2019 (Рішення N 826/3789/17) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання нормативно-правового акта незаконним в частині, встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконними:

- підпункт 1 пункту 1 Розділу III наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2016 N 3238/5 "Про затвердження Положення про офіс приватного виконавця" (Положення N 3238/5), як такий, що не відповідає статтям 17 (Закон N 1403-VIII), 26 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 N 1403-VIII (Закон N 1403-VIII);

- пункти 2 (Положення N 3238/5), 3 (Положення N 3238/5), 5 Розділу III наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2016 N 3238/5 "Про затвердження Положення про офіс приватного виконавця" (Положення N 3238/5) як такі, що суперечать статті 22 (Закон N 1403-VIII) та частині четвертій статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 N 1403-VIII (Закон N 1403-VIII).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2019 (Рішення N 826/3789/17) в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги.

Доводи апелянта, зокрема, обґрунтовані тим, що суд першої неповно встановив обставини справи, а його висновки не відповідають обставинам справи та положенням чинного законодавства, позаяк перевірка офісу приватного виконавця Міністерством юстиції України не є умовою допуску до професії.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України ( N 2747-IV), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Міністерства юстиції України від 25.10.2016 N 3053/5 (Порядок N 3053/5), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.11.2016 за N 1445/29575, затверджено Порядок допуску до професії приватного виконавця (надалі - Порядок).

Крім того, Міністерством юстиції України прийнято Наказ N 3238/5 (Положення N 3238/5), який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16.11.2016 за N 1487/29617, яким затверджено Положення про офіс приватного виконавця (надалі - Положення).

Вважаючи підпункт 1 пункту 1 Розділу III (Положення N 3238/5) та пункти 2 (Положення N 3238/5), 3 (Положення N 3238/5), 5 Розділу III вказаного Наказу (Положення N 3238/5) такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів" (Закон N 1403-VIII), та таким, що порушують його права та законні інтереси, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що доводи позивача щодо невідповідності спірних пунктів розділу III Положення про офіс приватного виконавця (Положення N 3238/5) нормам Закону N 1403 (Закон N 1403-VIII) є безпідставними, що вказує на необґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України (далі - Положення про Мін'юст), затвердженого постановою Уряду від 02.07.2014 N 228 (Постанова N 228), встановлено, що Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Пунктом 10 Положення про Мін'юст (Постанова N 228), Мін'юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Статтею 17 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів" (Закон N 1403-VIII) (надалі Закон N 1403) визначені засади державного регулювання діяльності приватного виконавця.

Так, на Міністерство юстиції України покладені повноваження щодо формування та реалізації державної правової політики у сфері організації примусового виконання рішень.

Приписами пункту 2 частини першої статті 17 Закону N 1403 (Закон N 1403-VIII) встановлено, що Міністерство юстиції України забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, для чого визначає, зокрема, порядок складання кваліфікаційного іспиту.

Відповідно до статей 17 (Закон N 1403-VIII), 26 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (Закон N 1403-VIII) наказом Міністра юстиції України від України від 15.11.2016 року N 3238/5 (Положення N 3238/5) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.11.2016 року за N 1487/29617 затверджено Положення про офіс приватного виконавця (надалі - Положення про офіс приватного виконавця), розділом III (Положення N 3238/5) якого визначено Порядок проведення перевірки офіса.

Відповідно до пункту 1 розділу III Положення про офіс приватного виконавця (Положення N 3238/5) відповідність офіса вимогам, встановленим розділом II цього Положення (Положення N 3238/5), перевіряється Міністерством юстиції України у разі: 1) початку здійснення діяльності приватним виконавцем; 2) зміни приватним виконавцем офіса; 3) проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця; 4) проведення позапланової перевірки щодо здійснення приватним виконавцем діяльності в офісі.

Згідно з пунктом 2 розділу III Положення про офіс приватного виконавця (Положення N 3238/5) у випадках, передбачених підпунктами 1 (Положення N 3238/5), 2 пункту 1 цього розділу (Положення N 3238/5), перевірка проводиться на підставі заяви приватного виконавця.

Міністерство юстиції України забезпечує проведення перевірки офіса у строк, який не повинен перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання заяви приватного виконавця. Про дату та час проведення перевірки Міністерство юстиції України повідомляє приватного виконавця шляхом направлення відповідного повідомлення на його електронну адресу.

Пунктом 3 розділу III Положення про офіс приватного виконавця (Положення N 3238/5) визначено, що за результатами перевірки офіса щодо відповідності вимогам, встановленим розділом II цього Положення (Положення N 3238/5), складається акт про відповідність (невідповідність) офіса приватного виконавця вимогам до офіса (далі - акт).

Акт повинен містити такі відомості: дата і місце складання акта; прізвище відповідального(их) працівника(ів) Міністерства юстиції України, який (які) проводив(ли) перевірку; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) приватного виконавця, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; місцезнаходження офіса (поштовий індекс та адреса); поверх та тип приміщення; реквізити документа, який підтверджує право власності приватного виконавця на приміщення, у якому розташований офіс або право користування цим приміщенням; кількість осіб, що працюють на умовах цивільно-правових чи трудових договорів з приватним виконавцем; обґрунтований висновок щодо відповідності (невідповідності) офіса вимогам встановленим розділом II цього Положення (Положення N 3238/5).

Згідно з пунктом 5 розділу III Положення про офіс приватного виконавця (Положення N 3238/5) відомості що містяться в акті є підставою для внесення інформації про офіс до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Закону N 1403 (Закон N 1403-VIII) Міністерство юстиції України: визначає вимоги до офіса приватного виконавця.

Статтею 26 Закону N 1403 (Закон N 1403-VIII) визначено, що до початку здійснення діяльності приватний виконавець зобов'язаний організувати офіс у межах виконавчого округу.

Офіс приватного виконавця повинен забезпечувати належні умови для здійснення діяльності приватного виконавця, прийому відвідувачів, зберігання, у тому числі у сейфі, документів, печаток, штампів, товарно-матеріальних цінностей та архіву приватного виконавця, збереження професійної таємниці та бути захищеним від несанкціонованого проникнення.

Інформація про офіс приватного виконавця вноситься до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону N 1403 (Закон N 1403-VIII) про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України.

У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються: 1) виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність; 2) інформація про офіс приватного виконавця; 3) реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, інформація про страховика та страхову суму; 4) інформація про помічників приватного виконавця (у разі їх наявності).

Отже, приватний виконавець організовує офіс відповідно до вимог визначених Положенням про офіс приватного виконавця (Положення N 3238/5), подає до Міністерства юстиції України заявку про проведення перевірки його офісу на відповідність встановленим вимогам, в свою чергу Міністерство юстиції України проводить перевірку офісу державного виконавця, про що складає акт, після чого приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України про початок діяльності.

Відповідно до частин першої (Закон N 1403-VIII) та третьої статті 34 Закону N 1403 (Закон N 1403-VIII) контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції вірно вказав, що положеннями статті 34 Закону N 1403 (Закон N 1403-VIII) врегульовано порядок призначення перевірок діяльності приватного виконавця. Разом з тим, перевірка офісу відбувається до початку діяльності державного виконавця та не є перевіркою діяльності державного виконавця в розумінні статті 34 Закону N 1403, а є умовою допуску особи до професії державного виконавця, що спростовує доводи апелянта стосовно неправомірності правових положень, які регламентують проведення такої перевірки при початку діяльності приватного виконавця.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта, які спростовуються вищевикладеними положеннями закону та доводами суду, й жодним чином не вказують на обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1. В контексті наведеного, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України ( N 2747-IV), за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України ( N 2747-IV), суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 311 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 ( N 2747-IV), 328 ( N 2747-IV), 329 КАС України ( N 2747-IV), постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2019 (Рішення N 826/3789/17) - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

 

Головуючий, суддя

Ю. А. Ісаєнко

Суддя

В. П. Мельничук

Суддя

І. О. Лічевецький




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали