Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про визнання незаконним повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

13.03.2019 р.

Справа N 920/149/18

 

Провадження N 12-297гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача - Кібенко О. Р., суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (далі - ПАТ "Сумигаз") на ухвалу господарського суду Сумської області від 14 травня 2018 року, постановлену суддею Коваленком О. В., та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 липня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі Слободіна М. М., Сіверіна В. І., Терещенко О. І., за скаргою ПАТ "Сумигаз" на рішення та дії старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумської області (далі - державний виконавець) у справі господарського суду Сумської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даск Ойл" (далі - ТОВ "Даск Ойл") до ПАТ "Сумигаз" про визнання незаконним повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання.

Історія справи

Короткий зміст та підстави скарги

1. 03 травня 2018 року ПАТ "Сумигаз" звернулось до місцевого господарського суду зі скаргою N Sm007-СК-2518 від 02 травня 2018 року на рішення та дії державного виконавця, у якій просило скасувати його постанову N 56186714 від 13 квітня 2018 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Сумської області від 02 березня 2018 року у справі N 920/149/18.

2. Обґрунтовуючи обставини дотримання строків оскарження рішень та дій державного виконавця, ПАТ "Сумигаз" зазначило, що постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження N 56186714 від 13 квітня 2018 року товариство отримало 18 квітня 2018 року, і відповідно до частини першої статті 116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з 19 квітня 2018 року почався перебіг процесуального строку для подання цієї скарги. При цьому ПАТ "Сумигаз" послалося на положення частини п'ятої статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII), яка передбачає право особи оскаржити рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби (далі - ДВС) щодо виконання судового рішення протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів, та зазначило про дотримання цього строку.

Фактичні обставини справи, установлені судами

3. 01 березня 2018 року ТОВ "Даск Ойл" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до ПАТ "Сумигаз" про визнання незаконним повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання N Sm03.1-КЛ-1032-0218 від 26 лютого 2018 року у зв'язку з існуючою заборгованістю (донарахований обсяг природного газу) у сумі 1046679,96 грн. Згідно із цим повідомленням з 10 години 02 березня 2018 року позивачу припиняється газопостачання.

4. ТОВ "Даск Ойл" також подало до місцевого господарського суду заяву про забезпечення позову, у якій просило заборонити відповідачу, в тому числі будь-яким його структурним підрозділам, відділенням, службам, вчиняти будь-які дії, спрямовані на обмеження чи припинення постачання (транспортування, подачі) природного газу позивачу на підставі боргу (донарахований обсяг природного газу) до вирішення справи по суті.

5. Ухвалою господарського суду Сумської області від 02 березня 2018 року заяву ТОВ "Даск Ойл" про забезпечення позову задоволено: заборонено ПАТ "Сумигаз", в тому числі будь-яким його структурним підрозділам, відділенням, службам, вчиняти будь-які дії, спрямовані на обмеження чи припинення постачання (транспортування, подачі) природного газу позивачу на підставі боргу (донарахований обсяг природного газу) до вирішення справи по суті.

6. Не погодившись із цією ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ "Сумигаз" подало апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду, який ухвалою від 26 березня 2018 року відкрив апеляційне провадження та зупинив дію ухвали господарського суду Сумської області від 02 березня 2018 року.

7. 13 квітня 2018 року ТОВ "Даск Ойл" звернулось до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми із заявою про примусове виконання ухвали господарського суду Сумської області від 02 березня 2018 року. Цього ж дня державний виконавець виніс постанову N 56186714 про відкриття виконавчого провадження.

8. У подальшому Харківський апеляційний господарський суд постановою від 26 квітня 2018 року скасував ухвалу господарського суду Сумської області від 02 березня 2018 року та відмовив ТОВ "Даск Ойл" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

9. 03 травня 2018 року господарський суд Сумської області ухвалою залишив без розгляду позов ТОВ "Даск Ойл", заходи забезпечення позову скасував.

10. 03 травня 2018 року ПАТ "Сумигаз" звернулось до господарського суду Сумської області зі скаргою на рішення та дії державного виконавця, у якій просило скасувати його постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 квітня 2018 року. Зазначило, що отримало її 18 квітня 2018 року, і відповідно до частини першої статті 116 ГПК з 19 квітня 2018 року почався перебіг 10-денного строку для подання цієї скарги. При цьому послалося на частину п'яту статті 74 Закону "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII), що передбачає 10 робочих днів на оскарження.

11. 14 травня 2018 року господарський суд Сумської області ухвалою у задоволенні скарги ПАТ "Сумигаз" на рішення та дії державного виконавця відмовив унаслідок пропуску скаржником 10-денного строку, встановленого частини першої статті 341 ГПК та відсутності клопотання про його поновлення.

12. 21 травня 2018 року державний виконавець виніс постанову N 56186714 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Сумської області від 02 березня 2018 року у справі N 920/149/18 унаслідок ухвалення місцевим й апеляційним господарськими судами цих судових рішень.

13. 01 червня 2018 року ПАТ "Сумигаз" звернулося з апеляційною скаргою на ухвалу господарський суд Сумської області від 14 травня 2018 року.

14. 12 липня 2018 року Харківський апеляційний господарський суд залишив без змін цю ухвалу.

15. ПАТ "Сумигаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування ухвали господарського суду Сумської області від 14 травня 2018 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12 липня 2018 року і задоволення скарги ПАТ "Сумигаз".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

16. Господарський суд Сумської області від 14 травня 2018 року ухвалою, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 липня 2018 року, у задоволенні скарги ПАТ "Сумигаз" на рішення та дії державного виконавця відмовив. При цьому суд послався на пропуск скаржником установленого частиною першою статті 341 ГПК України десятиденного строку на їх оскарження та відсутність клопотання або заяви скаржника про його поновлення.

17. Суди встановили, що оскаржувану постанову державного виконавця ПАТ "Сумигаз" отримало 18 квітня 2018 року, проте до суду звернулося 03 травня 2018 року, тобто з пропуском на один день установленого статтею 341 ГПК України строку. При цьому суди відхилили доводи скаржника про те, що при обчисленні строку на оскарження дій державного виконавця застосуванню підлягають приписи частини п'ятої статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII), якою встановлено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав. Наявна колізія законодавчих актів однакової юридичної сили, на думку судів, підлягає вирішенню шляхом застосування закону, який прийнято пізніше. У цьому випадку таким законом є ГПК України у новій редакції, яким передбачено строк десять календарних днів на оскарження до суду дій державного виконавця.

Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

18. ПАТ "Сумигаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати, а скаргу на рішення та дії державного виконавця задовольнити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували приписів частини п'ятої статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII), якою передбачено десять робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів на оскарження рішення та дій виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення, і помилково дійшли висновку про те, що ПАТ "Сумигаз" пропустило строк на оскарження дій державного виконавця. Скаржник стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статті 341 ГПК України, оскільки в цьому випадку підлягає застосуванню стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII), яка є спеціальною нормою. Вважає, що суди неправильно вирішили колізію правових норм одного рівня, оскільки при оскарженні дій державного виконавця щодо виконання судового рішення норма частини п'ятої статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" є спеціальною по відношенню до норм ГПК України, а тому має пріоритет у застосуванні. У цьому випадку застосуванню підлягають саме норми спеціального закону, яким передбачено інший, відмінний від положень чинного ГПК України, порядок оскарження дій посадових осіб органів ДВС.

Доводи інших учасників справи

20. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

21. Ухвалою від 12 вересня 2018 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відкрила касаційне провадження, а ухвалою від 10 грудня 2018 року передала справу разом з касаційною скаргою ПАТ "Сумигаз" на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

22. Мотивуючи ухвалу про передачу справи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. За висновком суду, правова колізія виникла між нормою частини першої статті 341 ГПК України та нормою частини п'ятої статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII) щодо строку оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої служби.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

24. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Конституції України).

25. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

26. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено частинами першою (Закон N 1404-VIII) та п'ятою статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII). Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

27. ГПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, положення щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення передбачають вчинення таких дій у строки, що обчислюються не в робочих, а календарних днях.

28. Так, згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Одночасно підпунктом "а" частини першої статті 341 ГПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

29. Конституційний Суд України у Рішенні від 07 липня 1998 року N 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: "Термін "дні", якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.

30. З огляду на встановлений статтею 115 ГПК України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм ГПК України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.

31. Таким чином, існують два законодавчі акти однакової юридичної сили, які встановлюють неоднаковий строк для оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення.

Щодо співвідношення норм як загальної і спеціальної

32. Згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України "Про міжнародне приватне право", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII).

33. ГПК України регулює порядок оскарження саме до господарського суду дій державного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. Право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю ухваленого за правилами ГПК України судового рішення та з його примусовим виконанням. Відповідні положення вміщено у розділі VI цього Кодексу "Судовий контроль за виконанням судових рішень". Стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII) регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів. Так, відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону (Закон N 1404-VIII) рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

34. Стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII) регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону (Закон N 1404-VIII) серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3 - 9 (Закон N 1404-VIII)).

35. Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII) є загальною нормою по відношенню до статей 339 - 341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Щодо юридичної визначеності норми закону та передбачуваності наслідків її застосування

36. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

37. Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

38. У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

39. Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

40. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу I Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу I Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини").

41. Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу I Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

42. Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу I Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.

43. ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі "Салов проти України" зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову "передбачений законом", є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись "законом", якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

44. ПАТ "Сумигаз" звернулося до суду із пропуском десятиденного строку, встановленого пунктом "а" частини першої статті 341 ГПК України, про зміст якої скаржник не міг не бути обізнаним, адже ГПК України є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і відповідно визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та їх розгляду судом.

45. Скаржник звернувся зі скаргою на рішення та дії державного виконавця 03 травня 2018 року, тобто майже через півроку після набрання чинності змінами до ГПК України, внесених Законом України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (Закон N 2147-VIII), що передбачають строк оскарження дій державних виконавців протягом 10 календарних днів. Таким чином, застосування відповідних процесуальних обмежень було передбачуваним для ПАТ "Сумигаз" і тому відповідає принципу юридичної визначеності.

46. Скаржник як юридична особа, що багато років здійснює професійну господарську діяльність на ринку України з виробництва та постачання газу і має значний досвід участі у судових процесах (як свідчать дані з Єдиного державного реєстру судових рішень), міг передбачити наслідки несвоєчасного звернення з такою скаргою.

Щодо правомірності відмови у задоволенні скарги

47. Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.

48. Водночас за правилами статей 113, 115, 119 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.

49. Крім того, відповідно до частини другої статті 341 ГПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги на дії органів ДВС може бути поновлено судом.

50. Хоча частина п'ята статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII) і створює більш сприятливі умови для скаржника, але з огляду на передбачену частиною другою статті 341 ГПК України можливість поновлення судом пропущеного строку для подання такої скарги, скаржника позбавлено права на захист його інтересів, оскільки відмовлено у задоволенні його скарги саме з підстав пропуску ним десятиденного строку для її подання.

51. Отже, господарські суди попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні скарги на рішення та дії державного виконавця, допустили порушення норм процесуального права, оскільки за приписами частини другої статті 118 ГПК України скарги, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, що не позбавляє скаржника в подальшому права на звернення з клопотанням про поновлення такого строку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо суті касаційної скарги

52. Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу для продовження розгляду.

53. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права (стаття 310 ГПК України).

54. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції зі стадії прийняття скарги ПАТ "Сумигаз" на рішення та дії державного виконавця до розгляду.

Щодо судових витрат

55. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи до суду першої інстанції зі стадії прийняття до розгляду скарги ПАТ "Сумигаз" на рішення та дії державного виконавця, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Висновки щодо застосування норм права

56. Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду постановила:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Сумської області від 14 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 липня 2018 року у справі N 920/149/18 скасувати.

3. Справу N 920/149/18 направити до господарського суду Сумської області зі стадії прийняття до розгляду скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на рішення та дії державного виконавця.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

 

Суддя-доповідач

О. Р. Кібенко

Судді:

Н. О. Антонюк

 

С. В. Бакуліна

 

В. В. Британчук

 

Д. А. Гудима

 

В. І. Данішевська

 

В. С. Князєв

 

Л. М. Лобойко

 

Н. П. Лященко

 

О. Б. Прокопенко

 

Л. І. Рогач

 

І. В. Саприкіна

 

О. М. Ситнік

 

О. С. Ткачук

 

В. Ю. Уркевич

 

О. Г. Яновська




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали