Шановні партнери! Всі ціни, інформація про наявність та терміни доставки документів актуальні.


Додаткова копія: Про спричинення легких тілесних ушкоджень

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

19.03.2020 р.

Справа N 675/813/19

 

Провадження N 51-4874 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого - Остапука В. І., суддів: Кравченка С. І., Слинька С. С., за участю: секретаря судового засідання - Миколаєнко О. О., прокурора - П. А. С., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N 12019240150000114, за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1), раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2019 року закрито кримінальне провадження N 12019240150000114 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України ( N 4651-VI) у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався у спричиненні легких тілесних ушкоджень 02 квітня 2019 року близько 01 год в приміщенні квартири АДРЕСА_2 своїй співмешканці - потерпілій ОСОБА_2.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що суд першої інстанції, в порушення вимог кримінального процесуального закону, закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України ( N 4651-VI) не врахував вимоги Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України" (Закон N 2599-VIII) з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами від 06 грудня 2017 року. Вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України ( N 4651-VI), оскільки суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

В надісланих на адресу касаційного суду заявах ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 зазначають про примирення між собою та заперечують проти задоволення касаційної скарги прокурора. Крім того, потерпіла ОСОБА_2 вказала, що від обвинувачення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 у формі приватного обвинувачення відмовляється.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України ( N 4651-VI) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому згідно з положеннями ст. 438 КПК України ( N 4651-VI) підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України ( N 4651-VI) кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом ( N 4651-VI), його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством.

Так, питання щодо можливості закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством при відмові потерпілого від обвинувачення було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року N 1402-VIII (Закон N 1402-VIII) визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Частиною 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року N 1402-VIII (Закон N 1402-VIII) передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У касаційній скарзі прокурор зазначає про те, що оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, щодо своєї співмешканки ОСОБА_2, тобто злочин пов'язаний з домашнім насильством, то відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України ( N 4651-VI) кримінальне провадження щодо нього не можна було закрити у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Щодо вказаного питання об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформулювала висновки в постанові від 12 лютого 2020 року (справа N 453/225/19, провадження N 51-4000кмо19) згідно з якими злочином, пов'язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року N 2229-VIII (Закон N 2229-VIII), незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину. Встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України ( N 4651-VI) заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов'язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред'явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року N 2229-VIII (Закон N 2229-VIII) визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Одночасно згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року N 2229-VIII (Закон N 2229-VIII) фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами" від 06 грудня 2017 року N 2227-VIII (Закон N 2227-VIII) доповнено ч. 1 ст. 67 КК України п. 61 відповідно до якого, обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 125 КК України, а саме в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень своїй співмешканці ОСОБА_2 та, зокрема, було визнано обставиною, яка обтяжує покарання вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Тобто ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, пов'язаного із домашнім насильством, ця обставина була визнана обтяжуючою та він мав можливість захищатися від цього обвинувачення.

За таких обставин відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України ( N 4651-VI) кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 не можна було закрити у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_2 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, на чому наголошував прокурор в апеляційній скарзі і що залишилося поза увагою суду.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що місцевий суд при закритті кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і всупереч вимогам статей 370 ( N 4651-VI), 419 КПК України ( N 4651-VI) не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, аналогічних наведених у касаційній скарзі, не надав вичерпних та переконливих відповідей на них.

Вказані судами порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним і такими, що перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України ( N 4651-VI) підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

При новому розгляді суду першої інстанції необхідно дати належну оцінку з урахуванням усіх обставин та прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у належно мотивованому процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Керуючись статтями 433 ( N 4651-VI), 434 ( N 4651-VI), 436 - 438 ( N 4651-VI), 441 ( N 4651-VI), 442 КПК України ( N 4651-VI), Суд ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції задовольнити.

Ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

В. І. Остапук

 

С. І. Кравченко

 

С. С. Слинько




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали